Безбородьківська сільська рада

              


 

                                           Т.в.о сільського голови

                                           Дубенець Ніна Василівна

 

Село Безбородьки

      Село Безбородьки, центр сільської ради, розташоване в південно- західній частині Драбівського району за 25 км від районного центру Драбів та 36 км від залізничної станції Золотоноша.
      За переказами село Безбородьки відноситься до поселень відомих ще з 16 століття. В 1720 році Генеральний писар Андрій Безбородько почав скуповувати за безцінь у першопоселенців грунти, хуторці, сіножаті, прихопив землі вільного військового степу і в 1737 році одержав царську грамоту «на поля над р. Кавраєць та хутір Кавраєць»
      Спочатку це поселення звалося хутор Кавраєць, згодом хутір Безбородьки.
      Нова назва його пов’язана з прізвищем Генерального писаря, що довгий час володів цим населеним пунктом. Народне пояснення назви села «поселився тут старий воїн козак. який у бою з ворогов втратив  частину бороди. Ось з того часу і став зватися хутір козака Безбородька
      Один з куточків села Безбородьки по народному називають «Тамаринці» це пов’язане з тим, що ці землі належали в минулому Степану Томарі, в якого сина Василя  учив філософ Григорій Сковорода.
      Загальна площа земель на сьогоднішній день Безбородьківської сільської ради становить 402 га,  площа господарської території 3 204 га
      Однією з відомих людей якою славиться безбородьківська земля являється Здоровець Марія Василівна - Герой Соціалістичної праці, передова свинарка області. Народилася вона 07 липня 1923 року в селі Безбородьки в бідній селянській сім’ї. Пропрацювала з  юних років до пенсії в рідному господарстві в радгоспі «Черкаський». Мала початкову освіту, але була дуже освіченою людиною. За трудові здобутки була нагороджена державною нагородою Золотою Зіркою Героя Соціалістичної праці. Померла в 1994 році, похована  в с. Безбородьки. Кращими людьми села можна назвати – Киву Петра Івановича - тракториста, Курінного Луку Луковича - тракториста, Левченко Марію Юхимівну – бригадира овочівничої бригади, Курінну Зінаїду Пилипівну – доярку, Тригуб Ганну Григорівну - доярку, Киву Миколу Івановича- бригадира-садовода, та багато інших.
        На території села протікала річка Кавраєць, яка протікала також через села Левченки, Вороб»ївка, Рецюківщина і являлася притокою Супою. На даний час річка на території села пересохла і залишилися окремі невеличкі ставки, які назвали - «Солона, Петриковий ставок, Голубова гребля, Генералка»
        В південно- західній частині села росте ліс,  час виникнення якого невідомий.
        На території села Безбородьки діє ПрАТ «Безбородьківська АВКФ», яке виникло в 2011 році на базі ВАТ «Безбородьківська АВКФ», а раніше  це господарство називалося радгосп «Безбородьківський» , який був створений в квітні 1986 року. Першим його директором був Долецький Вячеслав Юрійович (1936 - 2003)  На даний час  господарство очолює Чугуївець Віктор Степанович.

       На території сільської ради діють:
-    загальноосвітня школа  - директор Нужна Тетяна Петрівна
-    дошкільний навчальний заклад «Берізка»- завідувачка Лебідь Наталія Миколаївна
-    сільський будинок культури – директор Наумова Валентина Сергіївна
-    сільська бібліотека- завідувачка Мазурок Оксана Вікторівна
-    лікарська амбулаторія – головний лікар Скотаренко Валерій Васильович
        На території села працюють приватні магазини:
ПП «Фатнєв» - «Дарина», «Продукти»
ПП « Чугуївець»-  «Промислові товари»
ПрАТ »Безбородківська АВКФ»- магазин кафе

       Кількість постійного населення села на 01.01.2016 року становить 1012  жителів.

       На початку 20 століття у церковному відношенні с. Безбородьки відносилися до 6 благочинного округу. В 1901 році було побудовано дерев»яну Успенську церкву, в одному зв’язку з дзвіницею. Священник – Іоан Петрович Курдиновський. Псаломщик дяк Нечаєв Григорій Павлович., церковний староста – Лебідь Данило Васильович.
 В роки колективізації в церкві було розміщено зерносховище та інші підсобні приміщення. З 40-х до  кінця 60-х років  двадцятого століття тут розміщувався сільський клуб та бібліотека. В 1970-72 роках клуб був розібраний.
       Завідувачем клубу на той час працював Курінний Іван Володимирович – народний художник, який написав понад 50   колоритних картин.
       На даний час  в селі діють – православна церква Успіння Пресвятої Богородиці – священник Маковей Ромам Олегович та церква християн- баптистів,  пастир якої - Тропаніхін Юрій Олександрович.
       Біля сільського будинку культури та адміприміщення   в 1990 році  на честь 45- річниці Перемоги встановлено пам»ятник полеглим односельцям в роки Голодомору та Великої Вітчизняної війни.
        Сільський голова, виконавчий комітет сільської ради постійно сприяє роботі установ та організацій
        Дошкільний навчальний заклад «Берізка» - відвідує – 28 вихованців
 Завідувачка закладом, вихователі, няні , кухарі сердечно дбають про те, щоб сільській малечій було затишно, цікаво в даній установі.
        В загальноосвітній школі І-ІІІ ст. навчається 129 учнів. Загальноосвітня школа  являється  в селі оазисом науки. Навчальний заклад забезпечений педагічним кадровим складом на чолі з директором Нужною Тетяною Петрівною.
        В медичній амбулаторії приміщення газифіковане. Тут завжди затишно, привітні медичні працівники надають допомогу жителям села. В амбулаторії діють кабінет акушера, лаборанта, фізкабінет.
        В сільському закладі культури працює Наумова В.С., яка виконує  обов’язки директора та художнього керівника. В будинку культури діють гуртки художньої самодіяльності та любительські об’єднання. На районному огляді конкурсі вони зайняли одне з кращих місць, нагороджені грамотами Литовченко Наталія, Мусієнко Анатолій, Коваленко Катерина, Кива Ірина, Кива Альона,  Некоз Микола, Ткач Петро та Веретільник Надія Мусіївна.